Шрами на стінах - кусючі вужі.
Браму розрубано навпіл.
Тут воювали шляхетні мужі
І перелякані мавпи.

Місто - руїна... Лишилась мечет,
Вежі старого костьолу.
Йду, наче лицар на битву, з мечем
До золотого престолу.

Видно, що в небі голодні круки
Знову злетілись докупи.
Марно! На площі - веселі квітки,
Зелень - і жодного трупа.

Лагідне серце і кроки легкі,
Усмішка долі - сувора.
Мавпи ще прийдуть, а з ними вовки,
Змії та инші потвори.

Я, освятивши глибокі сліди,
Стану з вовками до бою.
Вічно незайманий і молодий
Джура Небесного Воя.