Трамвайные кони танцуют последний кан-кан,
Им плакать на рельсах, стучаться три раза подковой, –
Увы, слишком поздно, живого железа река
Уносит в депо. Допотопно, почти ледниково,

Трамвайные кони заржут над пожухлой травой
Заросшей обочины. Всхлипнет уснувший кузнечик.
И красных коней поведут на сухой водопой,
И кони уйдут, разбивая копытами вечность.


                      * * *

Вже коні трамвайні танцюють останній  кан-кан,
І плачуть на рейках, і стукають їхні підкови -
Одначе запізно - живого заліза ріка
Тече у депо, допотопна і льодовикова.

І коні трамвайні іржуть, бо трава гомінка,
Пробивши асфальт, проростає на сірім узбіччі...
І коней отих поведуть до сухого ставка,
І підуть вони, і розтопчуть копитами вічність.