Хто в поезію з добром,
щоб засіять ниву,
щоби зерня проросло
в юних душах щиро,
і збирав сей урожай
любові і віри
поколіннями наш край
з ім"ям - Україна.
Ну а хто на ниву цю
заїжджає танком,
то поглумлять всю ріллю
гусеничні траки.
На озброєні слова -
повторяти гидко,
та знавцем себе вважа
видатним і рідким.
Та дурницею було -
коли б хоч назвався
якось Федір чи Славко,
а то заховався,
натягнув на вуха шлем
і за фрикціони -
певно то, як кажуть - "член
п"ятої колони".
Чи буде ще щось святе
на оцій планеті,
як заставлять в "вар"яте"
танцювать поетів?