СТОП-КАДР
збігають осінь, сміх і гріх:
всіх полишають за самотніх
чапель на болоті.

ті — тугою,
кригою
застигають;

чекають:
кінця,
чи снігу...

о, осінь!..  очікування ці загальні —
твій безперечний
успіх!!!
=================================================
                                                                 БАЧЕННЯ
я бачу паузу між осеню й зимою:
беззахисність, в яку вливається пустопорожність,—
діру, де мостяться трагедії та катастрофи,—
цю вічну мить між видихом і вдихом,—
закінченням всього, й очищенням од нього,—
усю цю траекторію. історію.    чекання.       бачу.
=================================================

                                                                 ПІД САМУ ЗИМУ...
коли з’агонізує осінь в своїм останнім у сезоні шарудінні;

коли всі фарби та красоти війдуть в одне найзвичайнісіньке багно;

а час замре, і ще не дасть зими...  — перебувай же, світе, у терпінні!..

а люди, — позвільняйтеся від пилу, павутини;

понабивайте рам нових під всі нові картини;

і головне!  — утепліть старанно, чисто відмийте

і душі, і стосунки, і шибочки усі до світла...

та аж тоді, аж до снігів, навприсядки, та хоч і  до небес, — гуляйте!!!