«Не викидуй волосся на вітер –
Буде голова боліти»,
А голова все одно болить,
Бо голові дуже вітряно.

Збираю волосся, (яке пам’ятає
Дихання твого голосу), зі свого
Гребінця дерев’яного і деревію
Від кожної втрати тебе...

- Нині чоловіки у дефіциті,
Мені б завести якогось мачо, -
Скаржаться жінки у кав’ярні
За сусіднім столиком.

- Ні, краще завести вже мачку*
Чи собачку, бо за логікою,
Мачо стане колись імпотентом-алкоголіком.

Мені набридли ці скарги - балачки.
Вийшла на вулицю. Якесь бидло
Сигналить за мною з крутої «тачки».

Ті дві, що сидять ще в кав’ярні,
були б цьому дуже раді. Гарні –
Вони не підозрюють, що вже «бі».

Цей іменник, чи підмет ніколи
Не втрапить зі мною в ліжко
Жодним присудком, чи дієсловом.

Він діє словом. Баксово – наказово
Хоче «зняти». Думає: я – повія!
А він тільки ось так і вміє...

Вдома ритуально збираю волосся
Зі свого дерев’яного гребінця
І ховаю його під подушку.

Дерев’янію...

Від дихання твого голосу!