Хлопчик-романтик, романтик-хлопчик…
Чекає дівчину, шукає ночі.
Він трохи хоче… Ну, зовсім трохи.
Але ж не скаже – романтик хлопчик!
Дарує квіти, цілує ніжно.
Ніяковіє. Ховає очі.
Приносить каву чи щось інше,
Оплатить справно її талончик!
Романтик-хлопчик такий не завжди.
Не з усіма він просто любчик.
Він просто любить, безпорадний.
Та нерішучий, хоча й красунчик!
Він називає її «кохана»…
Вона ж говорить: «усе проходить».
Романтик-хлопчик ще любить маму,
Тому й не каже куди він ходить.
Сорочка свіжа… Поголився.
Узяв у тата сьогодні дезик.
Романтик-хлопчик не запізнився,
Під тим під’їздом хвилин вже з десять.
Вона це бачить – але не вийшла, –
Що він на вулиці стоїть як стовпчик.
Роман дорослий її б залишив…
Але ж в душі, Роман, ти(к) – хлопчик!