***
Ви рано мене поховали,
Накидали купу сміття,
Халупу  мою розламали,
На спомин здійняли виття.

І йшли, як худоба, додому,
Рипіла голодна гарба,
І в очі летіла полова,
І тризною стала ганьба.

І ось у новій я оселі,
І долю вже знаю свою…
Націдивши кварту з-під серця,
Я варту свою підпою.

Липуча огида навколо,
Та все ж я почую, коли
Покличуть до волі охочих,
Байдужих мирської хули.