«Єже писах – писах»…
Свято моє, Пейсах,
Чи Великдень – яка різниця?
Час пролітає, мов птах,
І пересохла криниця.
Чорне дерево болю
Тягнеться по світах.

Вийду за Флегетон
Через гречане поле,
Там життя каламуть,
Дзвони гудуть, гудуть
Про зречення великоднє.

Земле проклята й свята!
Горя тобі замало!
Спить країна нічна,
Твоя чорна вода
Ллється в чотири бокали.

Люди повзуть звідусіль
Їсти квасний кисіль,
Воду померлу пити…
Світ – це місток вузький,
Як тут станеш ходити?

Сльози течуть з долонь,
Господь годує повітрям
І напуває сном…
З Єгипту йдуть в Вавилон,
І з Вавилону в Єгипет.

Плачу, бо мене нема,
Бог не дав мені бути.
Дожив до святого дня
Лазар, в труні забутий.