| Анатолий КриловецНА ЖИТТЄВИХ ПЕРЕПУТТЯХ| 
 Три картини-варіації з епілогом
 
 Картина перша. Вагання
 
 Бідолашне стоїть дівчатко
 Й хоче ласки – чуженький татко.
 Татко серце затис в долоні:
 Як торкнутись чиєїсь доні?
 Де сховатися від моралі,
 Щоби дьогтем не шмарували
 Ті людці, що не хочуть їсти,
 Тільки б в душу чиюсь залізти?
 І стояти їм, поки світу,
 У розповні тепла-привіту…
 Всохнуть груди, впаде лібідо.
 Хто був татком, той стане дідом.
 А з дівчатка – о, ніжна квітка! –
 Істерична постане тітка…
 Бідні Йорики два: дівчатко
 І чужий, такий рідний, татко.
 
 Картина друга. Щастя
 
 Це буває. Як справжнє диво.
 Все здійснилось. Вони – щасливі.
 
 Картина третя. Шлюб
 
 Бідолашне було дівчатко,
 Але жваве. І жвавий татко.
 Тож стрибнули, мов Галкін й Алка.
 І палкою була їх палка.
 Пахла гречка так любо-любо.
 І любов завершилась шлюбом.
 І змістилась, як взяв за жінку,
 Мила з серця в його печінку…
 Далі те, про що ми вже чули.
 Тож повернемо їх в минуле.
 
 Епілог
 
 Бідолашне чуже дівчатко
 Хоче ласки. І хоче татко.
 Теж чужий. А на перепутті
 Йдуть в майбутнє шляхи майбутні.
 І майбутнього не вгадати.
 Втрьох їм так у віках стояти!..
 – Чом утрьох?
 – А вам що до того?
 Він, вона і, звичайно, в нього.
 
 
 6 березня 2012 р.
 | 
 2012 © Анатолий Криловец |