зернятами сипав сніг…
вгорі його лузгав сміх…
доліта землі лушпиння…
вогке, сіре, снігу тління…

ще не гріє, як не вміє…
тільки й того, що світліє…
сил стача лиш на відлигу…
давиться земля од снігу…

сонця викотили кулю…
так підсушують й цибулю…
променів сухе бадилля…
у довкілля час дозвілля…

а все ближчий вищий сміх…
на думках весна та гріх…
гола, щулиться природа…
без кохання мерзне врода…

Російськомовним, але цікавлячимся, читачам прислужиться переклад у http://stihi.ru/2012/03/04/3438