Тиша. Двері, що не рипнуть.
Я шукав її... Нема.
Де ти, жінко, мужня Ріплі?
Я один, і ти - сама.

Тиша, темінь, коридори...
Ні людей, ні тіней - жах!
Вийди, жінко - поговорим.
По стіні повзе іржа...

Як змія, пересторога
Причаїлась тут і там.
Що проллється на підлогу -
Кров чи знову кислота?

До хвоста думки прилипли.
Десь попереду - межа.
Чуєш, Ріплі, знаєш, Ріплі,
Ти для мене - не чужа.