Й закреше блискавка… Так, мовби Ввімкнули неба запальничку: Обдасть лице твій гнівний опал, - Так палять жертву серед тичби. Так б`ють чужого - аж до болю, Так рвуть плахіття, птиці крила: Чманіють до нудоти в горлі, До спазму в товщі сухожилля. Немовби сіпа чорт за нитку, Лихе у душу й серце вклавши. І всує всі пісні, молитви, Бо ти не чуєш слів і клавіш… Отак пани шпаркі - за ослух - Шмагали яро, шкіру дерли… Тече, мов лід, нажитий досвід Під ноги шептунів-суфлерів... Мить зблиску розчерком коротким В душі затьмарення – в полову... І згубно, і безповоротно Вражають блискавки обмови. 2011 Першотвір: *** И молния блеснёт... Как будто - Небесной чиркнут зажигалкой: Твой гнев, неправедный, подспудный, - Так жгут, когда совсем не жалко. Так бьют, чужой не зная боли, Так рвут, где и не дорожили... И всплеск слепого своеволья, Как судорога сухожилий, Как будто дёрнул бес за нитку По умыслу, по предрешенью.... - И ни к чему мои попытки Увещеваний, возражений, - Так барин, на расправу скорый, Холопа бы хлестал за ропот: Похоже, тонкий слух и опыт - Слабее шепотка суфлёров.... Миг вспышки - росчерком коротким В души затменья - день ли, час ли.... Губительно, бесповоротно Бьют молнии твоих напраслин! 2010 Один з останніх віршів автора. Пам"ятаю Тетяну, печалюся.
|