Вже давно відплело павутиння їй бабине літо,
У  неділю приходять у гості онуки і діти.
Осінь колір змінила, так сумно, що листя останнє
Опадає, та в дім завітало нежданне кохання...
Відганяла його, бо соромилась,  близько вже старість,
Та осіннім листком у вікно залетіло, на радість,
І вона розцвіла, ожила, мов весна, забуяла.
Хоч би листячко все не опало, хоч би не опало...
А червоні і жовті листки все кружляють  у вальсі,
Все забули у вирі танку, хай же грає Вівальді.
Двом зима не страшна, пахне листя осіннє у хаті,
Те, що встигли вони зберегти, восени назбирати.