Вірш Євгенії Більченко. Переклад українською – Ігор Павлюк. Помстилися друзям, іншим простили, Гріхи відпустили – і легко всім… Дивіться, маестро дурного стилю, Клієнти «ШвидкО» і «Макдональдс»-ів. Фанати бутіків, саунд-треків, Фальшивомонетники... їх права, – На словом побиту людину векай: Бо клапті артерій кидає вам! Ви кажете, що він страшний, він дивний. Я згоден, що дивний, страшний від мук, Поранений в горло смертельно, зливно, І жерти йому не дано тому. І тому він тут нагнітає герці На датчиках серця – п’є грог, як гріх. Романський останній помер в нім герцог. Він викровив душу в Роландів ріг. В нім корчиться ніжний Шопенів клавіш; Шукає себе він, як давній клад, Ведете його ви до тітки Клави – Ножами й виделками їсти салат. Йому розробили сто сот інструкцій. Інструктори мають калач, батіг, Він нагло регоче: «Вони всеруться, Прогнути ж мене ще ніхто не зміг». Сьогодні його віддадуть нагінці. А завтра відлуниться вам одним: Він встане з очима Христа на гірці, – І діти індиго підуть за ним. 25 липня 2011 р. ФОРМУЛА ПОЭЗИИ Друзьям отомстили, врагам простили, Грехи отпустили – и всем легко… Смотрите, маэстро дурного стиля, Клиенты Макдональдсов и «ШвидкО», Фанаты бутиков и саунд-треков, Фальшивомонетчики по правам, – На словом избитого человека: Он клочья артерий бросает вам! А вы говорите, он страшен, странен. Согласен, что странен и страшен, но Он в самую глотку смертельно ранен, Поэтому жрать ему – не дано. Поэтому он нагнетает герцы На датчиках сердца – и глушит грог. В нем умер последний романский герцог. Он выкровил душу в Роландов рог. В нем корчится нежный Шопенов клавиш; Он сам себя ищет, как древний клад, А вы его водите к тетке Клаве – Ножами и вилками есть салат. Ему разработали сто инструкций. Инструкторы взяли калач и кнут. Он нагло хохочет: «Они усрутся, Но вряд ли когда-то меня прогнут». Сегодня он поддан хорошей порке. Но завтра аукнется вам одним: Он встанет с глазами Христа на горке, – И дети индиго пойдут за ним. 25 июля 2011 г. © Евгения Бильченко. |