Що це робить країна моя?
Знов мете шароварами сцену?
Прибандурені стерви-сирени
Непритомні від верхнього «ля».
Зачекайте, о сестри й брати!
Нащо нам ці театри лялькові?
Пахне вовком, собакою і
Ми на все безперервно готові.
Ось і все – чи насправді, невже?
Ось ми всі – сиві, п’яні, відверті,
І червоний лихий олівець
Креслить хрест на розкритому серці.
Ми в Європі, в Росії – чи де?
Як нам жити – разом чи окремо?
І чому забирають в нас те,
Що з подякою ми віддаємо?
І гопак, мов у прірву, летить,
Кожна стрічка нап’ята бідою.
Нас барвінок святий захистить,
Терен нас закриває собою.