ИЗ ВЛАДИМИРА БАЗИЛЕВСКОГО х х х Когда внаглую Хам побеждает Яфета, Время, словно Христа, распинает поэта, На поминках безумно хохочет народ, И трепещет душа – босонога, раздета - В ожиданье секиры, хоть жаждет свобод. А свобода одна – свист и топот погони. Золотого тихонько добудь самогона (Золотой самогон – так Сосюра сказал). Надвигается ночь, разверзается лоно – Чрево чёрной земли. Из-за самого Дона – Только ловчих за нами весёлый азарт. Но на след наш с тобой ещё выйдут нескоро И свои, и чужие конкистадоры. Так давай проживём этот миг, словно год. Пламенеют уже на столе помидоры, Митингует чеснок, сало смотрит с задором И картошка-черниговка просится в рот. Пусть в степи ещё Хам атаманит заклятый, И отца унижает, и кровного брата, Припечатаем чаркой родимый бедлам. И стихи почитаем – а как же иначе? И потери души обернутся удачей Пока ловчие мчатся и властвует Хам. 2011 год Севастополь ВОЛОДИМИР БАЗИЛЕВСЬКИЙ ІМПРЕСІЯ: В.ЛИПИНСЬКИЙ «ХАМ» І «ЯФЕТ» Коли час, як Христа, розпинає поета, коли Хам родовий замагає Яфета і регоче у дні поминальні народ, хоча мав би ридати, - душа, як трепета, що в чеканні сокири, хоч прагне свобод. А свобода одна – свист мисливського гону, золотого добудь з-під поли самогону (золотий самогон – так Сосюра казав). Насувається ніч, розверзається лоно, чорне чрево землі, з-за Дніпра і з-за Дону тільки ловчих за нами веселий азарт. Та на слід наш з тобою ще вийдуть нескоро ці чужі і домашні конкістадори, так наповнюй же радістю трепетну мить! Вже яріють вогнем на столі помідори, Митингує часник, сало зирить з кандьору і картопля-чернігівка смачно пашить. Доки Хам у степах отаманить затято, Поневажує батька і кревного брата, Припечатаєм чаркою рідний бедлам, Почитаємо вірші – влаштуємо свято! І душа на здобутки оберне утрати, доки ловчі біжать і збиткується Хам.
|