Між потоків машин, у шалених містах
Ми втрачаємо душу і тіло…
А душа, вона (все-ж таки) – зоряний птах
І давно полетіти хотіла
У житомирський ліс, де чекають її
Може грішні, а може й святі...
Іще вчора – чужі, а сьогодні- свої
Срібні струни,  серця золоті.
       
         Фестиваль «Мі-сі–соль»  знов запрошує нас
         Із  теплом в кожній ноті, і в слові…
         Фестиваль «Мі-сі-соль» через простір і час
          Сяє світлом добра і любові!

Хай всього раз на рік зустрічаємось ми,
Але душі зв’язку не втрачають…
І піснями серця навіть серед зими
Друзі друзям завжди зігрівають!
І співатимуть краще ніж всі солов'ї,
Чи у цім, чи у іншім житті,
Іще вчора – чужі, а сьогодні – свої
Срібні струни , серця золоті.
         
         Фестиваль «Мі-сі–соль»  знов запрошує нас
         Із  теплом в кожній ноті, і в слові…
         Фестиваль «Мі-сі-соль» через простір і час
          Сяє світлом добра і любові!


Дні короткі, мов постріл і ночі - як мить,
І в очах – перші краплі прощання,
І під декою  зліва сутужно щемить,
І ти віриш, що це-не востаннє…
І нехай, повертаючись в рідні краї
Повезеш ти слова ці прості…
Милі серцю  і  близькі, й назавжди свої
Срібні струни, серця золоті.
         
         Фестиваль «Мі-сі–соль»  знов чекатиме нас
         Із  теплом в кожній ноті, і в слові…
         Фестиваль «Мі-сі-соль» через простір і час
          Сяє світлом добра і любові!