Отамане, скоро знову війна. А заморські купці зібралися на базар. Незламні шукають правди в верхах, Замість того, щоб знайти віру в людях. Осьде квіти розпустилися на рекламних щитах ... Мамо, пам'ятаю, ти бувала їм рада. Отамане, не змушуй, – корячка в ногах. Всього п’ятеро коней, і в безпам’яті сомнамбула. Ярмо рала перевертає світ-карагач. Глевіють пряники на гілках Єванського саду. Щось не чути прочан, дивись, біля краю сват! Час лікує смерть, ой, дурман, роби щось отаман! – Ні, шпага не спасе, але замахає тебе так, що і віжками не остудить наше безкоролів’я. Все капут, отамане, гній в очах, готуй катафалк, замість того, щоб грати ва-банк, маємо безголів’я. Заливає злива, і річка прорвала всі дамби. Басаман-вітрюган, мій світ обітований, не тронь. Хай летить донжуан в кафешантан до своєї амби. Хай настане потоп, але первістка мого оборонь. Якщо світ не спасеться, то буде гамуз і хамство. Ти візьми акваланги кохана! Треба спасатися. Однак, немає запізнень для фати моргани як немає добра без шамана, нашого отамана. Дзбаник яблучного соку п'ється зрана і до п’яна і постійно дзвенить на веранді порцеляна, що огранена рубцями півстакана безсмертя ... А, може гайнемо в Таїланд, чи я й помиляюся.? Без тебе, отамане, і час - всього лише шарлатан!
|