Сорока вістку світом рознесла,
що у болоті знавіснілі жаби
у буцигарню Бусла, як козла,
закрили й морять голодом нахаби.
Самі ж в болото обернули став,
очеретинням перекрили воду
і не дають ні рибам, ні малькам
вдихнути запах справжньої природи.
Лелеці теж накинули аркан
і квакчуть безсоромно про свободу,
надули щоки, ніби барабан,
і очі, як тарілки, в них на лобі.
Болото славлять ті ропухи злі,
що від їх крику вже попухли вуха -
такий там лемент зняли на ставі,
щоб більш нікого не вдалось послухать.
А як хтось слово хоче лиш сказать,
то і його, як Бусла, - в буцигарню!
Ото гидоти розвелося, гать!
Ще й з трясовинням дружить капітально.
Вони б й ставок в трясину завели -
та вже кричать одвік німії риби,
а всіх пересадити не змогли.
бо вже і став почав ставати дибом.
Неначе біс вселився у тих жаб:
он Червонява на Ляща напала,
за горло учепилася, як краб,
розквакалась, щоб риби замовчали.
Ніяк тим жабам в тяму не дійде,
що не усім так у болоті добре,
як поруч річка передзвоном зве...
Ех, де ті Бусли? Мужні і хоробрі!

Отак і в нас чомусь не раз в житті,
коли залізем у якесь болото -
шукаєм вихід десь в трясовині,
а не пірнаєм в життєдайну воду.