Ще сонце не сховало своїх барв,
ще обрій розглядає його вроду.
Я розчинився в сутінках, як мавр
і поглядаю на принишклу воду.

Рибко моя золотая,
не ловлю тебе - чекаю!
Ти зверши моє бажання -
запали навік вогонь кохання!

Розлилось плесо прямо до небес
і зорі в нім, мов лілії, кружляють.
Я місяць притягнув за гострий верх
і серце, як наживку, натягаю.

Світанок скочив в воду і поплив,
нагнав на берег пустотливі хвилі.
Я так тебе сьогодні й не зловив,
та ввечері я повернуся, мила!