В далекую Японію, в обійми островів
журавлик паперовий мій учора відлетів,
щоб нагадать історію, історію cумну
про дівчинку, що промінь їй не дав зустріть весну.

П-в
Тобі паперові я крильця розправлю,
лети і буди милосердя у всіх.
Журавлик, журавлик, японський журавлик -
дитинства й життя оберіг!

"Чи сонечко побачу я?"- запитує дівча,
життя стіка по крапельках, як втомлена свіча
Здригнувся голос лікаря - "Коли прийде весна..."
і тисячу журавликів запустиш в небеса"

Упали руки втомлені. Не встигла. Не змогла.
Від крику тих журавликів заплакала земля.
Летять вони планетою у жалібних ключах -
на крилах паперових їх замучене дівча.

Спинися, згубний атоме. Не убивай! Не смій! -
молитвою крилатою летить журавлик мій.
Спиніться вбивчі промені! Життя - воно святе!
На берегах Японії знов сакура цвіте.