Чудасії. Ікавка по Фрейду  

Талан згорів у полум'ї спиртів.
- Гик!
Не виражаючи ніяких відчуттів.  
- Гик! –
Щоб вижити, потрібно було вранці
все це
стягнуть з лиця…

І до кінця!

Розсовуючи губи в
– Чи-і-з! –  
та очні яблука пустивши зверху вн-и-и-з,
- Гик! – обминаючи немов у тісті щоки,
Та язиком важким, як бовкалом при клацнувши,
на всі чотири боки,
цідити, зуби крізь,
луду змертвілого сучка,
щоб звузить в жах застиглої зіниці…
Квадрат.

І доки
– Гик! – виходити на вулицю, хоч так,
– Гик! - було не можна, аж ніяк…

Бо…

Як…

Як від собак…

Скажених…

Із переляку кожен в знов зустрінутих
– Гик! – шарахав…

Та, доволі…

Контактувати і зі мною приречений,
сунув в долоню гривну, долар, ієну, і…
– ГИК! –
відплигував, щоб воші не нахапати.  

О-о-от…

Як
похмелившись…  

А після дозою добової залившись.
По саму пичку…

ЗДОГАДАВСЯ!

Що…  

Потрібно було зачинять з кінця,
як звично,
заміс благопристойного обличчя!