Ті дивні сни – жахи без перебою,
Ті божевільні думки без керма.
Я уві сні кохатимусь з тобою,
А у житті піду шляхом буття.

Існує зірка десь моя на небі,
До неї очі щиро підведу,
Якщо вже не судилося – не треба,
А якщо доля – час не підведу.
Як не молись, у Бога власні справи,
Трава журби – не кошена трава,
Вже ліпше, мабуть, з полину відвару,
Ніж той полон – його ще звуть мета.