Зібрала вірші у високі стоси.
Мішок з чернетками
                              по сходах їде клусом...
Так вітер відбирає в абрикоси
Вчорашній цвіт -
                          леткий, пахкий, прижухлий.

...Хоч настрій в мене й досі ще мінорний,
Кропив"яний мішок не повернути.
Чернетки стигнуть у підсобці школи.
За них придбають... водогінні труби.

Сміється син:"Чи варто міх жаліти?"
Я руки грію над свічею, в муфті...
Я ж Залізняк, чернетки - теж "залізні".
Мо", хай би їх трощили серед брухту?