О. Ірванцю на 50-річчя

В Львівській опері аншлаг.
Всі в однім пориві: «Ах!»
Щось рожеве, ніби сонце,
Заяскріло ув очах.

І знов починається герць,
Який нагинає добу.
І юний такий Ірванець
Уперше сказав: «Бу-Ба-Бу!»
І юний такий Ірванець
Уперше сказав: «Бу-Ба-Бу!»

«Бу-Ба-Бу!» – на сотні гін
До штирнадцяти колін.
Вийшов груші оббивати
Всепланетний літзагін.

І знов починається герць,
Який нагинає добу.
І юний такий Ірванець
Уперше сказав: «Бу-Ба-Бу!»
І юний такий Ірванець
Уперше сказав: «Бу-Ба-Бу!»

В Острозі є творчий рай.
Йдуть в кущі мільйони Рай,
Щоби вогнище палити
На дощі, чорт забирай!

І знов починається герць,
Який нагинає добу.
І юний такий Ірванець
Уперше сказав: «Бу-Ба-Бу!»
І юний такий Ірванець
Уперше сказав: «Бу-Ба-Бу!»

Ще є порох, а не прах!
П’ятдесят – це ще не крах!
І віншують ювіляра
Азар’ян і Лібенкрафт!

І знов починається герць,
Який нагинає добу.
І юний такий Ірванець
Уперше сказав: «Бу-Ба-Бу!»
І юний такий Ірванець
Уперше сказав: «Бу-Ба-Бу!»


І знов починається герць,
Який нагинає добу.
І юний такий Ірванець
Уперше сказав: «Бу-Ба-Бу!»
І юний такий Ірванець
Уперше сказав: «Бу-Ба-Бу!»

                          24 січня 2011 р.