*   *   *
Нам не знати поіменно
До Адама тих пра-пра-пра…
Всі віки – у наших генах,
Рід людський – у наших надрах.

Вся любов і вся ненависть,
Зорі всі й вітри холодні.
Та яка ж дрімучість править
Нами часто до сьогодні?

Всі прострочені аванси,
Хто нам часу ще позичить?
В нас пульсують Ренесанси
Не частіш Середньовіччя.

І нехай здолали Лету
Наші предки – пітекантро…
Прийняли, як естафету
Ми оці земні скафандри.

Що із нами далі буде?
Із яких пра-пра… онуків
Крізь часи, і наші муки
Вийдуть люди?..
   29.12.10.