У Мане, Моне, Ренуара, Дега, Піссарро
є ошмаття красот французького світу.
Як же важко гвалтують слова в глісарро,
викликають бурю,  морозець попід шкірою.

І кидає всіх в жар, і  ллють  масла в вогонь,
і доводять це так, наче світ іде обертом.
Під веселі руки -  епоха без нот!
Пишуть ті, хто грає світлом відверто.

Інший раз в гротесках  ломають себе
у незв'язнім бурлеску  рухомого жолобу.
Без нюансів червоних з навмисністю бех
по-дурному ллють чашу у  пащу  йолопу.

Очі лізуть на лоб  в чорних  муках   фігур!
В мазанині  мозаїк,  на деревах , в будівлях
контрапункти реальні вмирають під сюрр,
як у пізніх Рембрандта, Тиціана,  Гарсіа.