Сергій НегодаБІЛЯ КАМІНУ Я зрізав барвистий килим зі свого саду, і легко переніс його на заяложену картину, обволікаючий пилом, пронизаний одразу світлом, я, немов свіже повітря біля каміна. Згаслі промені сонця ковзають перед очима, світ в полі зору щирості не встигаю осмислити шалені відчуття твоєї рухливості наче чар прийдешнього, яке відбувається з ароматом. Місячний лірик, дивиться як би повз бульбашки світів, втративши невловимість здійснених акордів і примх. Наразі я отримав цунамі скажених звуків у сфері. Живий світ в його очах, завжди вислизає з безумства. Аж ніяк не можна погоджувати рухливість тіней з кольоровим напруженням палаючого вогню. Грандіозні картини - це з іншого боку руки мінливого, які грають звуки, що притаманні міокардам любові. Ти кремезна і живі враження, як нове спасіння, щоб не дошукуватися давніх причин твого кохання яке нетямуще примирювати меблі з швидкоплинним приреченим мінором величчі сил, що йде від рипу дверей. А як гостро відчувати трагізм з мого боку, коли немає жодних шансів для сущого, яке дороге саме по собі. Яка ж чітка орієнтація миттєєвості почує ці дані, коли фатально загострилася любов до тебе.
|
2010 © Сергей Негода |