Все дивишся і не бачиш, як перший сніг
спускається з неба, наче усі святі;
як жовтень сидить і ловить пухнастих бліх
на жовтому листопадовому коті;

...як листям крізь пальці висхле тече тепло;
як листя горіхів, наче чужі гріхи,
все падає вниз, на смерть перебитим склом;
а землю стрижуть в найбільшу
з грудневих схим.

(хсхрррр хсхрррр хсхрррр -
чуєш, як сніг рипить?
схрить!)

...як стрімко похолоднішали звіти змі;
як в*ються шарфи гадюками кругом ший.
і кожному відведеться тепер зими
на скільки хто нагрішив.

...як тижні, неначе пам*ятники з узбіч,
несуться німими кадрами за вікном.
як холод гуляє двором, що звична річ!,
кульгаючи через вивихнуте стегно.

...як небом повзуть колони підпити-х-мар;
як котиться осінь в прірву нових снігів;
і з рота, немов душа, відлітає пар,
як той, було, говорив.

*
як воду вкриває перший невинний лід -
у мертвому морі мертві материки.
і тихо бреде зима (до усіх воріт),
донині не пережита іще ніким.