Не з тими я, хто на поталу
Віддав простори ворогам.
Хоч лестки їхні в чергу стали,
Я їм пісень своїх не дам.

У валці йде вигнанець мимо.
Немов острожник, лик блідий.
Дорога темна, пілігриме,
Євшаном пахне хліб рудий.

Лишились ми в чаду пожежі,
У юних тут мужніє лик.
Ми не ховалися за вежі,
Ми всі удари прийняли.

Я знаю, що в оцінці пізній
Відбілять кожен прояв, час.
Та не існує більш безслізних
І витриваліших за нас.

---------------------------------------------------

Не з теми я, кто бросил землю
На растерзание врагам.
Их грубой лести я не внемлю,
Им песен я своих не дам.

Но вечно жалок мне изгнанник,
Как заключённый, как больной.
Темна твоя дорога, странник,
Полынью пахнет хлеб чужой.

А здесь, в глухом чаду пожара,
Остаток юности губя,
Мы ни единого удара
Не отклонили от себя.

И знаем, что в оценке поздней
Оправдан будет каждый час;
Но в мире нет людей бесслёзней,
Надменнее и проще нас.