Гей, Вітре Весняний, мені ти відслониш
Казковий Сандомеж, з туманів і пари.
Ти квіти роздуєш, бузки ти запалиш
І на Пивоварній, і там, на Підвалі.

І знову все літо – бо в полі ти стоїш,
Авто мов ті стоги, бредуть крізь Сандомеж,
Авто золотаві - і мов з золота Вісла,
Бо літо так смажить - що Вісла вже всиха.

Аж он в осені, як у куряві листя,
Все бачу вигадним, все бачу недійсним
Мури кафедрові,  і башта, і дзвони,
І місто безкрає в туману опоні.

Допоки зима не спочине у снігу,
Як зграя вовків,  що бігли й застигли;
Й дахи всі, і вежі, й будинки, і доли
Немовби дрімають й пливуть мимоволі.

Аж коли знов прийдеш – і знову відслониш,
Ти, Вітре Весняний, мій древній Сандомеж.


Примітка: Сандомеж або його ще називають «Малий Рим». Розташований на високому березі р. Вісли. Вважається одним із найстаріших та найкрасивіших міст Польщі. Має унікальний архітектурний ансамбль старого міста з готичною Опатівською Брамою, ратушею 14 століття та готичним кафедральним собором.
Ярослав Iвашкевич дуже любив це місто і часто там перебував.