Клепсидра  дня  стікає  в  мушлю  сонця,
в  любистку  місто  викупає  дощ,
по  розпростертих  долі  спинах  площ
ти  йтимеш  в  ніч.    І  тишу  в  кожнім  кроці
нестимуть  в  завтра  равлики  підошв.

Вже  тісно  снам  у  кошику  вербовім  -
калачиком  звернулись  біля  ніг,
в  туман  пірнувши,  наче  в  перший  сніг,  -
як  у  дитинстві,  теплокольорові,  -
посходять  житом  у  слідах  твоїх.