На Вкраїну вернутися зміг
  Через тлінь павутиння доріг.
  Через тисячі верст,
  Одинокий як перст,
  Я на рідний вернувся поріг.

  Щось шепоче до мене земля
  І збігається в хату рідня,
  Раді жінка і син -
  Я ж сумую один,
  Бо не знаю це я, чи не я.

  Я не знаю насправді, чи в сні
  Усміхається доля мені.
  В ріднім краю - тяжба,
  На чужбині - журба
  А на серці лиш сльози рясні.

  Хочу бути я дома завжди,
  Хочу бачити білі сніги,
  Хочу весни стрічать,
  Хочу з сином гулять,
  Хочу з жінкою бачити сни.

  Та розлучниця доля гірка -
  Знову кличе чужбина терпка.
  Я цілую поріг,
  Перехрестя доріг
  "З Богом рідні! Бувайте. Пока..."