Заплакані очі,
Розбиті надії
І серце не хоче
Вернуть собі мрію.

Не хоче, не вірить
Словам і розрадам -
Глибоко засіла
Батьківськая зрада.

Та зрада, що матір
Її погубила.
Як можна не плакать
Знайти в собі сили?

Єдиний - коханий
Її розуміє,
Не лізе з словами,
Обніме, жаліє.

В хустинку, що чорна
Утре гіркі сльози,
Як змерзла - пригорне,
Устать допоможе.

Спасибі, мій милий,
Прости, що від болю
Скривилися губи,
Хитнулася воля.

Я знайду, коханий,
Ту іскорку вдяки,
Не змучу чеканням,
Не буду більш плакать.

Я сильна, я вмію
Боротися з лихом,
Віддати зумію
Коханням великим.

Щасливими будем,
Клянуся - ніколи
Вже терен не буде
Мішати любові!

Дивись - як веселка
Стає над рікою!
А в річці-люстерку -
Ми разом, обоє!