Юрасикові - на сім років


Розвід мостів життєвих –  одвік звичайне диво.
Як їхали із Гаспри, цвіли черешні, сливи...
За сотні кілометрів цей берег бачив ти.
Сьогодні ми – у Ялті: з’єдналися мости.
Учора – сива Ворскла,
                                   сьогодні - Чорне море!
Вітає нас магнолія, Ай-Петрі кличуть – гори.
Рожево-білий олеандр метеликів чарує...
Отруйний кущ, але нектар і втіху подарує.

А дітлашня
                  біжить піском
                                        у казку пінно-синю…
Я відпускаю тебе.
                            Йди!
                                      Та обережно, сину.
Серед мільярдів камінців шукаю „бога моря”...
А ось і він – плаский, рудий! Це - оберіг від горя.

Дивись, на тлі хиткого скла – зі сплаву моря й неба –
У далеч плинуть кораблі...
                                      - У край, де тигри, зебри?..
                                   
І сонечко за гори йде, бо кличе батько-Вечір.
Пора нам повертатися в хатинку під Ай-Петрі.
Мак ночі розкривається над горами і містом...
Від зайця маєш пиріжок.
                                     - Пахке, солодке тісто!
А хвилі спокушають нас,
                                     на берег
                                                    шлють привіти…
Відходять від причалів геть кремезні моря діти...

Удосвіта на березі дрімотно і просторо.
Здається, сльози не текли, не засмагало горе.
Та відростають,
                       сину мій,
                                      для перельоту крила.
Тепер у снах блукатимеш між персиків, інжиру...