Майстер слова, діла та тіла
Спить на листі дереворитів.
В нього руки занадто білі,
В нього пальці, мов стебла квітів.
Йому боляче, йому байдуже.
Він вас слухає, навіть чує.
Він колись працював на радіо,
А тепер при зірках ночує.
Знав він Фрома, вірив фатуму,
В небо вірив і сам у себе.
Майстер слова рідним братом є
Майстра тіла – сина потреби.
Він колись працював… ну знаєте.
Знав чимало, бо вірив свято...
Що утратив він – ви шукаєте.
Придивляйтесь! Майстрів багато!