Розкидаєш вбрання по чужих темно-сірих кутках
І, неначе вдова, знов голосиш про листя і осінь.
Окуляри прикольні, захищають надійно твій страх.
Окуляри чужі, як і ти – запозичена зовсім.
Не своя, не така, не ребро.
Запікає палітра малюнки.
Ти не чуєш тепер. Знов агов?
Ти не хочеш несправжніх стосунків.
Ще не час або вже не формат.
І на сукнях твоїх витанцьовують миші.
Ферамони з вином розмішали п’янкий аромат.
Третій поверх... Його...
А тобі?.. Тобі – вище!..