Разом всі ми – трохи Бог,
що став блисками на зламі
та нервовими вузлами
теракотових епох.

З лункості пихатих площ
вивертаючи булижник,
кожен світла є подвижник
в досвітках майбутніх прощ.

Всі ми – трохи Сатана,
наднової харакірі,
де в подій згасає вирі
натовпу самотина.

З мармурових пірамід,
крізь навскісні болі тріщин,
ми випалюємо днища
вщерть наповнених корит.

Полюси за кроком крок
змінюють своїм зсуванням
кутове розташування
звивин мозку і зірок.

І крізь вибуху бедлам
має прорости Людина!..

Чому ж, чому ж, Україно,
крізь тебе зростає Хам?!

27.04.2010