Скажи, будь ласка, що це за знущання?
На вулиці знов хмари, дощ іде...
Пережили ми зиму всю в чеканні
Весни святої. Де ж-бо вона, де?!
Лиш раз на тиждень сонцем заясніє,
І знов дощем дерева омива.
Ну, де ти, весно, радісна надіє?
Всевишній! Прошу я, мої слова
Їй передай. Що ми давно чекаєм,
Коли вона в світ радістю плесне,
Коли на небі сонечко заграє,
Таке веселе і таке ясне.
Коли вона у одязі розкішнім,
Як господиня, увійде в наш дім
І, заквітчавши його цвітом вишні,
Залишиться назавжди з нами в нім.