через страх – я тебе не боюся
вісь травини пручається вітрові
через холод – шепіт безвустий:
чи сонцю віриш ти?

через тишу – німота болотна
випрямляє хребет очеретові
крізь довіру оголену плоттю:
де ти?

потерча нехрещене
на купинах пещене
вогником поблимує
бавиться:
страх – холоду
холод – тиші
тиша – довіри

страх –довіри?

не земною –
зимною –
останньою
римою:
біле пір’я