Читачі, у моєму творі-плагіаті використані слова і рядки з творчості талановитого полтавського поета Сергія Осоки          

Покора солодка по колу  стікає в сік кольорів
зітнутих і безнастанно осанних зустрічних вдів.
Гостро цураюсь слів перехоплених  у  світлі брів
за грандіозним обрисом тролей – полум’я  звір.

А як він  шарівся, немов первозванний, від оклику сліз.
Жеврів над  жертвою  вільною відьмою, як  вітровій.
В  безмірі рим живих  і двійованих з омріяних мрій
луною котилась краса несподівана – крихітних вій.

Я хочу напитися з ока цих паростків  білих дзеркал.
Білими крилами з чорними цятками фарби лекал.
Звуки виводити втомленим озером з  прози крила.
У постарілій стихії захопленій глянцевий   айх.

Розгойдане небо з порожніми рамами грає дощем.
Від віхол прокльони, від лірики  клена  лікується щем.
Розхристані ребра,  на вінницькій вежі  батьків батіг.
На диво споруд , щогл і асфальту коханий  утік.

Хай грішного схопить початок камінний,  опукне від форм.
Парадоксальне про неї  розкаже квітучий  амфор.
Яка  від енергій осада незмірна. Бодай без зусиль
наскрізно єдинна усе що зуміє літати без крил.