Ось – жінка-інвалід. Її душа
Об чорні скельця - пташеня строкате.
Ціпочок, як у бабці... Синій сак.*
Червоний капелюх. Вуалька.
Збулось для неї все у двадцять зим.
Вона струнка, з високими персами.
Вона вже схожа на ядушний дим.
Була рожевим полум’ям... Оксанка
Від мужа до любаска утекла.
Любив той красень авта, перегони…
Спокута? Випадковість? Сліпота
На очі їй поклала дві опони.
Із нею клопіт...
                       Знов у сон прийшла.
Шепоче:"Виведу на шлях в"юнистий.
Склепи повіки... Не ляка пітьма,
В яку сліпець пірнає прямовисно?".



*-півпальто.