Два діалоги

1
–   Матінко моя,
Чуєш солов’я?
–   Ні, не чую, доню.
–   Бачиш, як у сні
Місяць на коні
Скаче Оболонню…
–    Ні, не бачу, доню:
     Посивіли скроні .
     Ти люби, співай,
     Лий аж через край
     Свою стиглість ранню.
     І від мене ти
     З тої висоти
     Уклонись коханню!


2
–   Донечко моя,
Чуєш солов’я?
–   Ні, не чую, мамо
–   Бачиш, над Дніпром
Павича крилом –
Райдужина брама…
–   Ні, не бачу, мамо,
В мене справи саме.
Ти дітей вкладай,
Я тобі… стривай,
Як у тебе очі
Спалахнули тим
Полум’ям святим
Просто проти ночі!..