Фатальні ночі, тьмяно горять серця,
У небі зірка блимне і тихо згасне.
І знаю, що як завжди дійду кінця,
А ти собі надумав сьогодні гасло?

Мовчати й знати? Знати і все ж пекти
Мене, і так гарячу від хвилювання
Залізом пальців? Плавити і текти
Як хвилі горлом, зрадженим від вагання...

І терпнуть губи, мов від зими земля,
І я - то губка, п'ю твої сни без міри.
Рояль і кава. Й стіни, немов моря,
І стеля - небо. Й запах святої мірри.

І ми, як пазли. Майже один етюд.
А світ, він дивний, але і ми нівроку.
Заводь авто, світає, і наш маршрут -
Це як знамення майже нового року.