*   *   *
На повну - соки в дереві.
І трави
Зіпнулися – землі не впізнаєш.
Цей ранок наді мною не злукавив:
Він особливий.
Так воно і є.

Все навкруги бринить передчуттями,
Театр неба –
Як театр душі.
І м’яко килими тчуть під ногами
Дрібним стіжком веселі спориші.

Живе земля у звуках і у ритмах,
І на усе не наберешся слів.
А я учора ще ридала ридма,
І місяць очі холодом сліпив.

А я учора – під дощем і струмом,
У глибині - то грози, то бої.
Де – думи, безнадійні висли думи,
Які, можливо, й зовсім не мої.
      7.11.09.