*   *   *
Неначе вигоріла земля –
  Стеблини жодної.
Неначе вітер по ній гуляв –
  Аж до безодні, і  -
Усе лишилося нічиїм.
  Замкнулось коло. Я
Тримаюсь, ніби  столітній дім
Опісля полум’я.

На скирту – іскрами – слова –
  Фатальні розсипи.
І те, що все іще жива –
  Спасибі, Господи!
І те, що все ще хочу йти –
  Зберуся з силами…
Лікую рани, і сліди
  Мащу білилами…

Усе мине. І буде син
  Казати: «В кого ти
ОТАК?!..»
Насіється полин
Гіркий, як спогади…
  24.10.09.