А ти насправді
Кошеня шукаєш,
Чимала кішка -
Крицева печаль,
І так свою провину
Вміло креслиш -
Блуканнями
В імлистім гамані,
Який одвічно
За плечима -
Завжди -
Весни-провісниці
Над містом і селом.

Час нівелює запахи.
Тримаєш
Огрійливий,
Що має кошеня.

Не діяли
Принади стеж-доріг,
Віконниці
Без штор,
Ефірних тканок.
Вони для тих,
Чий модус -
Дрімота:
Погідних
Статуеток
Із фарфору...
А ти - біжи!

2015


----------------------------------------------------------------


БОЛЬШАЯ КОШКА – СЕРАЯ ПЕЧАЛЬ

На самом деле
Ты котенка ищешь,
Большая кошка —
Серая печаль,
И так свою вину
Изображаешь —
Блужданием
В туманном рюкзаке,
Который вечно
За плечами —
Вечно —
Любой весны,
Не только,
Городской.
Весна снимает запахи:
Ты помнишь
Всего один —
Котенка своего.
Тебя не сбить
Приманками дорог
И окнами
Без штор
И занавесок.
Они — другим,
Готовым ждать
И ждать —
Прилежным
Статуэткам
Из фарфора...
Ждать — не тебе!





Автор першотвору - Людмила Нестуля

                                           2002