Коли метнуся в коло - можуть Остерігатись буйних танців І черевички, й діл дощатий, Пружнясті стружки заяскріють Мінливим зазубнем на склі, Коли присяде голубина - В обаві крила затріпочуть - На підвіконня піднебесне, І порохно органне вгрузне У звій притужавілих клавіш, Коли гортанним стане віддих, Свою одвічну силу явить: Порфірним небом – димна стьожка, Вмить розбіжиться танець гучно, Плахіття вибілиться сяйвом! У кніксі пензлем променистим І черевички, й діл дощатий Призупиню. Тоненькі стружки Осядуть в закутку сніжисто... Охвітно, повнокровно, сміло Пульсує серце в тиші грому. 2015 Когда я выйду в круг, и станут Моих побаиваться танцев И башмаки и пол дощатый, Тугие стружки запылают Неровным краешком на стеклах, Когда присядет голубица, С опаской вскидывая крылья, На подоконник ниже неба, И пыль органная вонзится В стежок оплавившихся клавиш; Когда дыханьем звук упрется, Вневременную силу смерив: Дымящий шов - багровым небом, В миг разбежится танец гулко, Одежды выбелятся светом! Присяду, кистью раскаленной И башмаки и пол дощатый Остановлю, и тонких стружек Снега в углах собьются. Слышу... Смелее, радостнее, ярче Живется сердцу в тихом громе. Автор першотвору – Людмила Нестуля 2002
|