Краплі дощу восени,
мов сльози забуті
смарагди у бруді.
Тихо прошу, осіни
Світлом нестримним
все, смерті повинне.
Хмарні безрадісні сни
Про роздоріжжя,
де камінь наріжний.
В них дочекаюсь весни
Рясної, дурної
і зовсім смішної.
Стану, як голка сосни –
Зеленим і гострим
безрадісним монстром.
Не бачитиму сивини
Я, вічнозелений,
безтямно шалений.
Осиплюся, тільки дихни
Теплом життєдайним
і світлом осяйним.
Шукатиму я глибини
У морі бездоннім.
В пустелі безводній
Не знатиму я мілини,
Бо буду безмежним,
до болю бентежним,
Мов крапля дощу восени.