И силуэтик молодого месяца,
И менуэты стройных тополей,
И чудо - когда с неба манна сеется
Живительной метелью вдоль полей,
И сельский клуб, и та библиотека,
Которых нет давно... et cetera...
Да ведь прошло уже почти полвека,
Как миновала юности пора.

Здесь нынче "зона" в старенькой обители,
И утлый чёлн на молодой реке...
Когда-то щёголь-лётчик в синем кителе
Здесь с кейсом дефилировал в руке.
Под ручку с ним - блондинки-стюардесски...
В мечтах приходит молодость ко мне,
Как будто в Храме проступают фрески
На варваром побеленной стене.

И есть молитва о насущном хлебе,
И милостыню просит нищий здесь.
Лишь нет в навек осиротевшем небе
Ни лётчика того, ни стюардесс...

                           (ИЗ ДМИТРА КРЕМЕНЯ)

І силуетик молодого місяця
І менуети молодих тополь,
И ця краса - із неба манна сіється
На землю цю, на цю земну юдоль.
І лиш мені тут молодість далека -
Як недосяжна молода пора.
І клуб сільський, і ця бібліотека,
Яких давно нема - et cetera...
Тут нині "зона" у старій обителі.
Старі човни на молодій ріці...
Тут юний льотчик у блакитнім кителі
Ходив із модним кейсом у руці.
А з ним під ручку - білі стюардеси...
Так оживають наші юні дні,
Немов у Храмі проступають фрески
На варваром побіленій стіні.
І  є молитва о вечерній жертві,
І подаяння просить тут жебрак.
А льотчик був, і всі вже нині мертві -
Той льотчик, стюардеси і літак...

                              ДМИТРО КРЕМІНЬ